Олександр був палким прихильником футбольного клубу «Динамо».

7 червня в Києві відбувся пʼятий футбольний Кубок памʼяті бійця «Азову» Олександра «Гряна» Гряника.

Цю памʼятну подію організували батьки захисника разом з друзями.

Олександр з малих років захоплювався різними видами спорту, але зрештою його серце віддали футболу. Він часто грав із друзями, брав участь у турнірах, але згодом став частиною фанатського руху.

Вибір Олександра зупинився на клубі «Динамо», і саме з футбольними фанатами він почав свою боротьбу під час Революції гідності.

«Він завжди казав: „Я просто піду подивитись, буду стояти осторонь“. Але потім я побачила в мережі фото, де він кидає коктейлі Молотова. Він рідко ділився деталями, напевно, щоб не хвилювати нас», — згадує Ольга Гряник, мати Олександра.

Після Революції хлопець, натхненний її учасниками, мріяв стати військовим, але батьки переконали його спочатку закінчити університет. Згодом Олександр все ж вирішив служити та пройшов курс молодого бійця до «Азову».

«Грян» спробував себе в різних ролях під час служби: піхота, кулеметник, пресслужба та снайперський підрозділ «Знаки».

Родина просила його повернутись до цивільного життя після шести років служби, але для нього це було складним рішенням.

«На Новий 2022 рік він надіслав нам великий азовський календар, а всередині приклеїв рапорт на „Редіса“ про звільнення. Ми були дуже щасливі», — пригадує Ольга Гряник.

Проте, з початком повномасштабного вторгнення Олександр не зволікав і став на захист Києва. Він прагнув приєднатися до своїх побратимів в оточеному Маріуполі.

Дізнавшись про плани авіапрориву до міста, він одразу погодився. В перший же день у Маріуполі він отримав поранення, але відмовився від госпіталізації і залишився на «Азовсталі».

На жаль, 8 травня, по бункеру, де перебував Олександр, російські війська вдарили авіабомбою. Захисника поховали в Києві на Лук’янівському кладовищі.

Попри все, його рідні та близькі знаходять сили вшановувати памʼять «Гряна» через його улюблені заняття.