На 86-му році життя відійшов у вічність Ігор Калинець, видатний дисидент і літератор, який залишив помітний слід в історії українського національного руху. Він був не тільки представником шістдесятників, а й політв'язнем радянських концтаборів, отримавши визнання за свою боротьбу за свободу та права людини.

Про це повідомив мер Львова Андрій Садовий разом із обласною радою, яка висловила свої співчуття.

"Ігор був символом боротьби за українську незалежність. Разом зі своєю дружиною Іриною, вони стали втіленням незламності та справжньої інтелігенції", – зазначили в обласній адміністрації.

Залишиться в пам'яті як людина з непереможним духом і глибокою щирістю. Світла пам'ять про нього назавжди житиме в наших серцях.

Андрій Садовий підкреслив, що Ігор Калинець разом зі своєю дружиною стали "голосом української гідності у важкі часи".

Народився Ігор у Ходорові на Львівщині. З юності він був свідком жорстоких репресій комуністичного режиму, але вивчав заборонені твори українських авторів, що формувало його світогляд.

Він отримав освіту у Львівському університеті, де познайомився з видатними українськими митцями, зокрема поетом Іваном Драчем та літературним критиком Іваном Дзюбою.

Протягом декількох років його вірші публікувалися в таких журналах, як "Зміна", "Жовтень" та "Дніпро", а також у Чехії в перекладах.

З 1965 року Ігор Калинець і його дружина перебували під наглядом КДБ. За збірку "Вогонь купала" його викликали для пояснень до обласного комітету Компартії.

Поет зіткнувся з відмовою в прийомі до Спілки письменників, а його наступні роботи зазнали цензури, що змусило його активізувати самвидав.

Багато його наступних збірок було видано за кордоном, зокрема в Бельгії та Німеччині. Ігор разом із дружиною брав участь у правозахисних акціях, протестуючи проти свавілля радянської влади.

У 1972 році влада заарештувала його дружину, а згодом і його самого за звинуваченням у видавництві за кордоном та підтримці "неблагонадійних" контактів. Його поезія стала доказом у цій справі.

Після років заслання і таборів Калинець повернувся до Львова у 1981 році, де продовжував свою культурну діяльність, організовуючи пам'ятні акції.

Він також долучився до створення культурологічного журналу "Євшан-Зілля" та був активним у правозахисній діяльності. У 1988 році його знову затримали за участь у протестах.

Ігор Калинець був членом Міжнародного ПЕН-клубу та лауреатом кількох премій за внесок у культуру.

У 2017 році в інтерв'ю він зазначив, що сучасна молодь в Україні є вільнішою, ніж у його часи, і висловив надію на патріотизм серед молоді.

"Я б хотів бачити молодь патріотичною, щоб це було основне, чим люди керуються в житті, бо в іншому не бачу сенсу", – поділився думками Ігор Калинець.