У Київському медичному центрі "Охматдит" врятували трирічного хлопчика Богдана з Шепетівки, у якого виявили серйозну вроджену патологію – відсутність жовчовивідних шляхів.

Ситуацію можна було виправити лише через трансплантацію печінки, яку йому успішно провели за допомогою органа, наданого батьком.

Батьки помітили, що з самого народження у хлопчика шкіра мала ненормальний жовтий відтінок. Лікарі в пологовому будинку запевнили, що це фізіологічна жовтяниця, яка незабаром пройде. Але проблема залишалася навіть після трьох місяців.

Після огляду в кардіоцентрі Києва, медики запідозрили іншу причину жовтяниці і направили хлопчика до "Охматдиту".

Лікарі помітили характерну "зеленувату" жовтизну та блідий кал, що вказувало на класичні симптоми біліарної атрезії.

Хлопчику терміново була проведена операція, після чого почалася підготовка до трансплантації печінки.

"У дитини була складна патологія: як печінкова, так і серцева. Ми довго радились з медиками кардіоцентру, щоб вирішити, з чого почати, адже ризик у кожному випадку був великим. Врешті-решт вирішили: спочатку трансплантація печінки, а потім – кардіохірургія", – поділився лікар-трансплантолог Олег Годік.

Протягом першого року життя малюк провів у боксовому відділенні для дітей, де команда медиків займалася його становленням, лікуванням і харчуванням, намагаючись зменшити інтоксикацію. Він крок за кроком готувався до трансплантації, на яку чекали майже три роки.

"Богданчик фактично ріс у нашому відділенні. Це були постійні госпіталізації. Ми робили все можливе, щоб він дійшов до цього етапу в якомога стабільнішому стані", – розповіла педіатр Юлія Ткаченко.

Останній рік виявився складним: у дитини почалися шлунково-кишкові кровотечі, які ставали дедалі серйознішими. Критичним став випадок, коли хлопчик впав у кому через грип, але його вдалося врятувати.

Після цього почалася підготовка до трансплантації. Донором став батько хлопчика Олександр. Спочатку він дуже хвилювався, але врешті-решт зібрався з духом і сказав: "Це для моєї дитини – я впораюся".

Завдяки злагодженій роботі команди анестезіологів, хірургів, генетиків і медсестер, хлопчика вдалося успішно підготувати до операції, яка тривала понад 13 годин.

Місяць потому, за словами батьків, зміни вже помітні.

"До трансплантації він майже не реагував. Тепер же їсть печиво, грає з іграшками, бігає, легше спілкується з новими людьми. Ми бачимо прогрес, і це найважливіше", – поділилася мама Марія.

Попереду ще довгий шлях реабілітації, спостереження та операція на серці.

"Але головне – він отримав шанс на нове життя", – підсумували у медичному закладі.